Древослів

Словник Української Мови

що

[ʃt͡ʃo] Сполучник

Буква:Щ

Значення

  1. Відносний займенник, що вживається для зв’язку головного речення з підрядним і вказує на предмет, явище, ознаку, про які йдеться в головному реченні; відповідає на питання хто? що? який? котрий? чий? скільки? та ін.

  2. Питальний займенник, що вживається в питальних реченнях для запитування про предмет, явище, ознаку, кількість; відповідає на питання хто? що? який? котрий? скільки? та ін.

  3. Частка, що вживається для надання висловлюванню емоційного забарвлення (здивування, незадоволення, іронії тощо) або для посилення виразу.

  4. Сполучник, що вживається для приєднання підрядних речень (додаткових, підметових, присудкових, обставинних) до головного.

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘що’ походить від праслов’янського займенника *čьto, який утворився з’єднанням основи *čь- (як у слові ‘що’ в інших слов’янських мовах) та частки *to (середній рід від *tъ, тобто ‘той’). Спочатку воно означало ‘те, що’ або ‘яке’. У процесі розвитку мови форма *čьto перетворилася на давньоруське ‘чьто’, а згодом на сучасне українське ‘що’. Існує також гіпотеза, що ‘що’ могло походити від *česo (родовий відмінок), але вона менш імовірна. Таким чином, ‘що’ є спільним для багатьох слов’янських мов, наприклад, російського ‘что’, польського ‘co’, чеського ‘co’.
Споріднені слова:хто, цей, той

Більше записів