Словник Української Мови
Буква
1. Отримувати знання про щось або когось, усвідомлювати сутність, властивості або закони чогось через досвід, спостереження або роздуми; розуміти глибше, ніж при простому знанні.
2. (у філософському контексті) Здійснювати акт інтелектуального або духовного проникнення в сутність явищ, об’єктів або абстрактних понять; відбувати процес пізнання.
3. (застаріле або високе) Дізнаватися, упевнюватися в чомусь на практиці, переконуватися, зазнавати на собі.
Приклад 1:
необхідність», але пізнавати, заглиблюватися — остерігається. Спрацьовує захисний рефлекс.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
За його переконанням, людина є «єдиним об’єктом, який необхідно пізнавати зовні й зсередини» [40]. Однією з провідних позицій учення про людину є створення Його Святістю Папою Іоанном Павлом II концепції «діючої особистості», яка ґрунтується на аналізі судження « я дію», а відповідно пізнаю самого себе і через це «іншого».
— Котляревський Іван, “Енеїда”