невідомо

1. Прислівник, що виражає неможливість встановити, дізнатися або визначити щось; відповідає на питання «як?» у значенні «таким чином, що не є відомим».

2. У функції присудка (предикатив) вказує на відсутність відомостей, знань про щось або когось; вживається для вираження невизначеності.

3. (У складі сполучення «невідомо + займенник/прислівник (хто, що, який, де, куди тощо)») Утворює неозначено-займенникові або прислівникові конструкції зі значенням неможливості ідентифікації, визначення або встановлення.

Приклади вживання

Приклад 1:
На галявині невідомо звідки виринало якесь авто, а неподалік розташовувалися підозрілі «грибники» з порожніми кошиками і невитравним тавром «мистецтвознавців у цивільному» на обличчі. Частенько ми вибиралися з дочкою на один-два дня до Житомира в гості до Євгена Концевича, письменника-прозаїка, з юних літ прикутого до ліжка внаслідок фатальної травми.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
Ада лаялася відразу кількома мовами, бо забула в готелі мапу, інакше ми не мордувалися б тут із цими невиспаними алкоголіками та комісованими повіями, від яких нічого не дізнаєшся, от тільки чи паскудна дикція, чи діялектизми, чи щось інше, чи все разом цьому причиною — невідомо. У кінці тиради виникало маґічне слово-запитання «capito?» 1, і ми, так нічого й не додувши, обламувались, кивали головами і казали «grazie» 2.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Розповідає «Авеста» також про соціальну й політичну історію Стародавнього Ірану, хоча в цьому випадку до неї слід підходити особливо критично, бо невідомо, де й коли вона з’явилася на світ. Фрагменти «Авести» потрапили до книгосховища Оксфордського університету на початку XVIII ст., однак тоді їх іще не вміти читати.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: прислівник () |