де

1. Питальний прислівник, що вживається для запитання про місце, просторове положення когось або чогось, а також для вказівки на невизначеність місця в питальних реченнях.

2. Відносний прислівник, що вживається в складних реченнях для зв’язку підрядного речення з головним, вказуючи на місце дії або знаходження.

3. Окличний прислівник, що вживається в розмовній мові для вираження здивування, сумніву, несхвалення або для посилення виразу (часто в поєднанні з частками, наприклад, “та де”, “де вже”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Подібним чином у 1990 -х роках великі простори не діючих виробничих споруд були пристосовані до використання їх в якості товарних складів, де зберігалися та обслуговувалися запаси. Отримання орендної плати за ці площі дозволяло виробничим підприємствам різноманітної галузевої належності пережити важкі часи, а іноді було єдиним способом виживання та уникнення банкрутства.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Моя товаришка з Канади Марія Скрипник, комуністка (вона навчалася в партійній школі у Києві, де ми й познайомилися), діячка прорадянського Товариства об’єднаних українців Канади, редактор його органу — англомовної газети «The Ukrainian Canadian» — і перекладачка української літератури на англійську мову, людина добра й порядна, звернулася до канадської компартії з проханням втрутитися в мою ситуацію. Мотивація: негоже, щоб людина з таким прізвищем, відомий літературознавець, племінниця класика української літератури, та ще й з малолітньою дитиною, залишалася без засобів до існування.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Епопея папанінців — також, навіть виникла домашня гра з продовженням «у папанівців», де кожен мав своє прізвисько і своє амплуа відповідно до членів папанінської четвірки. Мої твори у старших класах: «Відображення революції 1905 р. у „Fata morgana“», «Образ Леніна у творчості Горького і Маяковського».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: прислівник () |