Словник Української Мови
Буква
1. Порушувати вірність, обіцянку, присягу або довіреність; діяти на шкоду когось або чогось, переходячи на бік ворога або діючи всупереч очікуванням.
2. Виявляти невірність у любовних стосунках; мати статеві зв’язки поза подружжям або парою.
3. Не виправдовувати чиїхось сподівань, надій; підводити когось у важливий момент.
4. Ненавмисно видавати, розкривати щось таємне (наприклад, секрет, почуття, наміри) своєю поведінкою, виразом обличчя тощо.
Приклад 1:
Хоч як це нелегко, не зраджувати розумної об’єктивности і самокритичности. Спрямувати критицизм не тільки назовні, а й до себе — тут також є що викорінювати.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
В попереднiй розмовi ти обурювався на мене, що я хочу якось там дурити Ганну, а зараз сам рекомендуєш зраджувати її. Товариш Вовчик нiчого не встиг вiдповiсти, бо в цей момент у кiмнату ввiйшла Ганна i сказала, що лiнгвiста хтось кличе.
— Невідомий автор, “192 Val Dshniepi Mikola Khvil Ovii”