Древослів

Словник Української Мови

натрапити

Буква

1. Ідучи, рухаючись, випадково зустріти кого-небудь, наштовхнутися на когось, щось; наскочити.

2. Випадково знайти, виявити що-небудь; надибати, напасти на когось, щось.

3. Зустрітися з чим-небудь (перев. неприємним, несподіваним); зазнати чогось.

Приклади вживання слова:

натрапити

Приклад 1:
Лучити(сь) — 1) статись, скоїтись, трапитись; натрапити, неочікувано зустрітись з кимось («якби ще раз було лучилося арештованє, я би втік»; «єї не лучиться жених. Лучився — все пропало»; «але чо ти на мене лучив, бодай тебе Бог скарав»); 2) об’єднуватись («лучімся з партією соціалістичною»).
— Зеров Микола, “Камена”

Більше записів