1. Питальний займенник, що вживається для запитання про особу або осіб, виконує синтаксичну функцію підмета, додатка, присудка, означення або обставини.
2. Відносний займенник, що вживається для зв’язку головного речення з підрядним і вказує на особу або осіб, виконуючи в підрядному реченні роль підмета, додатка, присудка тощо.
3. Неозначений займенник, що вживається для позначення невідомої, невизначеної або байдужої особи (часто з частками -небудь, -сь, -не, будь-).
4. Займенник, що вживається в риторичних питаннях, вигуках або узагальнено-особових конструкціях для вираження емоційної оцінки, категоричності, неможливості чогось або посилення значення.