Словник Української Мови
Буква
1. Робити чистим, приводити до ладу, порядкувати (приміщення, предмети тощо).
2. Забирати, усувати щось із виду або з певного місця.
3. Збирати врожай, здійснювати жнива.
4. Покійника — готувати до поховання, обмивати, одягати.
5. Розм. Привласнювати собі щось чуже, красти.
6. Діал. Одягати, вбирати в якийсь одяг.
7. Діал. Про хворобу, нездужання: позбавляти когось життя, «забирати».
Приклад 1:
Вже згодом я усвідомила, що мені, мабуть, судилося бути чи не єдиним стороннім глядачем, який бачив готовий, підсвічений вітраж… Десь уже зовсім пізно вночі повертаюся додому, залишивши художників ще щось докінчувати, прибирати, готувати роботу до завтрашнього акту офіційного прийняття. Отже, завтра о 16 годині.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
От на ловця звір наскакав!» Велів тут зараз прибирати Світлиці, сіни, двір мести: Клечання по двору саджати, Шпалерів разних нанести І вибивать царськую хату, Либонь, покликав і Амагу, Щоб і вона дала совіт, Як лучче, краще прибирати, Де, як коврами застилати І підбирать до цвіту цвіт. Послав гінця до богомаза, Щоб мальовання накупить І также розного припаса, Щоб що було і їсть, і пить.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Кинулася Настя хату прибирати i сiни упорати, а Наум засвiтив свiчечку i ладаном покурив; аж ось i батюшка прийшов… Поки Маруся сповiдалася, Наум iз Настею i хто ще був у них iз сусiдiв вийшли у сiни. От Настя i каже мужиковi: — Нащо ти її так сполохав?
— Самчук Улас, “Марія”