Словник Української Мови
Буква
1. Наводити порядок, робити щось упорядкованим, систематизованим; організовувати, влаштовувати за певною схемою або системою.
2. Розташовувати, розміщувати щось у певній послідовності, за певним принципом (наприклад, за алфавітом, за величиною, за часом).
3. (У математиці, інформатиці) Виконувати операцію впорядкування — розташування елементів множини у визначеній послідовності відповідно до заданого правила (критерію).
Приклад 1:
Ти-бо Мотре, повинна таки поважати матір, бо старша в хаті, — почав навчать старий батько, — треба ж комусь порядкувати в хаті та лад давати. Дасть Бог, приставлю через сіни хату, тоді будеш собі господинею, але в гурті все-таки лучче жити… Всі вечеряли мовчки.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Слухались його невiдмовно, i вiн умiв порядкувати над людьми, умiв нагнати страху й накарати, коли треба. Не вмiв жалiти, але цього вiд його нiхто й не сподiвавсь, а, навпаки, всякий, знаючи, що вiн його не пожалiє, слухався дужче.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”