Словник Української Мови
Буква
1. Основне, вихідне положення якоїсь теорії, вчення, світогляду, науки тощо; основна ідея, що визначає зміст і спрямованість чого-небудь.
2. Переконання, погляд на речі, що лежить в основі поведінки, ставлення до чогось; норма, правило.
3. Внутрішня особливість, закономірність будови, дії чи розвитку чого-небудь; основа пристрою чи дії механізму, приладу.
Приклад 1:
Цьому сприяє застосований новелістом принцип градації: «Миколайчику, та не йди-бо! Та заки ти обернешси, то пороги в хаті поскривлюют-ся,/ то вугли погниють/.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Еге, Щедрін… Ну, то пригадайте собі принцип одного з його героїв: ніколи не задумуватися над життям, а хапати його нашвидкуруч, спохвату, згаряча, отак, як воно само згаряча ставиться перед вами: «Жизнь наша здешняя подобна солянке, которую в трактирax подают. Когда ее ешь смаху, ложка за ложкой — ничего, словно как и еда!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
При дії на матеріальну точку кіл ь- кох сил виконується принцип не з алеж- ності дії сил : якщо на матеріальну точку діють одночасно кілька сил, то кожна з цих сил надає матеріальній точці прискорення, що визначається др угим законом Ньютона Фізичні основи механіки 14 так, нібито інших сил не було. Взаємодія між матеріальними то ч- ками (тілами) визначається третім зак о- ном Ньютона: сили взаємодії двох матеріальних точок в інерціальній системі відліку одн а- кові за модулем, напрямлені у протилежні сторони і діют ь вздовж прямої, що з’єднує ці точки: ii FF кк −= , де кiF – сила, що діє на i-у точку з боку k -ї точки, а iFк – сила, що діє на k-у точку з боку i-ї.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”