Словник Української Мови
Буква
1. Дійти згоди, знайти спільне рішення в результаті обговорення, переговорів; умовитися.
2. Узгодити, заздалегідь обговорити та визначити якісь умови, порядок дій тощо.
3. Розмовне значення: закликати, запросити когось куди-небудь, домовитися про зустріч.
Приклад 1:
Наших спільних знань у цих двох мовах вистачає, щоби сяк-так домовитися. Не можу не звернути уваги на його виняткової форми пальці.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Се вже, певно, щоб домовитися об сватаннi на його дочцi. От у таких думках та гадках iде-не йде, i ноги не служать; i сердиться на себе, чого вона на торг пiшла; сердиться на Василя, чого вiн їм назустрiч попався, i вже мов засватаний, а з чужими дiвчатами ходитиме по базару; сердиться i на Олену, чого вона така весела, чого так з засватаним парубком пащекує; сердиться на усiх i за все, а сама не зна на кого i за що.
— Самчук Улас, “Марія”