Значення
-
У лінгвістиці: одиниця мовленнєвого спілкування, повідомлення, що передається від мовця до слухача в конкретній ситуації спілкування.
-
У семіотиці та теорії комунікації: інформаційне повідомлення, текст (усний або письмовий), який є результатом акту комунікації та сприймається адресатом.
-
У дипломатії та міжнародному праві: офіційне повідомлення, нота, дипломатичний документ, спрямований однією державою або міжнародною організацією іншій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. комунікат, р. комунікату, д. комунікатові, з. комунікат, о. комунікатом, м. комунікаті, к. комунікате