Словник Української Мови
Буква
1. Давати право, можливість або дозвіл на щось; не забороняти, не перешкоджати здійсненню якоїсь дії.
2. Припускати можливість існування або появи чогось; допускати.
3. У технічних та наукових контекстах — робити можливим, забезпечувати умови для здійснення певної дії або функції.
Приклад 1:
— Як смієш ти дозволяти чи не дозволяти щось таке, до чого не маєш права? Чи знаєш ти, що коли діється одна з великих Божих тайн, то ми, раби і слуги Господні, не повинні до неї втруча тися зі своєю затятою самоволею?» Він трохи помовчав, а тоді знову спантеличив мене: «У такому разі, отче Антоніо, я прошу не вважати це сповіддю в церковно-канонічному сенсі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”