1. Викликати хвилювання, тривогу, непорядки серед людей; смутити, бентежити.
2. Робити каламутним, брудним (рідину); мутити.
3. Перен. вносити розбрат, незгоду; сварити, підбурювати одних проти інших.
баламутити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Вона прийшла сюди баламутити козаків!.. Козаки зловісним колом оточили її з цікавістю й загрозливо поглядали на неї.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |