1. (заст.) Виявляти щедрість, бути щедрим; дарувати щедро, не жаліючи.
2. (діал.) Обмінюватися щедрівками, вітати зі святом Щедрого вечора (перед Старим Новим роком).
Словник Української
1. (заст.) Виявляти щедрість, бути щедрим; дарувати щедро, не жаліючи.
2. (діал.) Обмінюватися щедрівками, вітати зі святом Щедрого вечора (перед Старим Новим роком).
Зникати, переставати бути видимим або відчутним.
Переставати існувати, знищуватися, гинути.
Проходити, минати (про час, явища, почуття тощо).
1. (діал.) Зникати, переставати бути видимим, ховатися з поля зору.
2. (перен., діал.) Ставати менш помітним, втрачатися серед чогось, зменшуватися до майже повної відсутності.
Який зник, пропав безвісти; такий, що щез.
Який загинув, загиблий (переважно про загиблих у війні).
Який перестав існувати, знищений, зруйнований.
1. (розм.) Обмінятися короткими, легкими, часто пустотливими чи жартівливими репліками, побалакати; побазікати.
2. (перен., розм.) Вступити в короткий, легкий, необтяжливий контакт, зіткнутися з кимось або чимось мимохідь.
Щебетнява — власна назва річки в Україні, лівої притоки Серету, що протікає Тернопільською областю.
Щебетунчик — власна назва персонажа, зокрема пташеняти або каченяти, у художніх творах, мультфільмах або казках, що часто вживається як ім’я власне для позначення молодого, балакучого або співучего персонажа.
Щебетунчик — розмовне зменшувально-пестливе прізвисько або ім’я для дитини, яка багато й голосно розмовляє, лопотіє, або для людини, що відрізняється жвавістю та балакучістю.
Щебетуха — власна назва, що позначає річку в Україні, ліву притоку річки Синюхи (басейн Південного Бугу), протікає у Черкаській області.
Щебетуха — власна назва, що позначає село в Україні, розташоване у Вінницькій області, Гайсинському районі.