Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто пише вірші, творить поетичні твори; автор поезій.
2. Людина, наділена творчою художньою уявою, здатністю до високого, одухотвореного сприйняття дійсності.
3. (переносно) Той, чиї вчинки, почуття або мова відзначаються високою красою, ліризмом, емоційністю.
Приклад 1:
Режисером був Володимир Волгрик, а його дружина, світлоока білява красуня Марія Поет, виконувала роль Гафійки. Пам’ятаю прем’єру — досі живе в мені урочиста атмосфера свята, зафіксована нелукавою дитячою свідомістю.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Поет подарував свою книжку про Мажіта Гафурі з автографом: «Патріотові про патріота, поетові про поета — цю книжку дарую К. Я. Коцюбинській на спогад про автора» (нині цей примірник зберігається в Національному музеї літератури України). захоплюється «Весною» Тичини: «От чарівність поетична!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Замість рубати навідліг, чи не плідніше осмислити ранню геніальну поезію як видатний здобуток сучасної йому світової поезії, простежити болісну історію корозії його таланту, співіснування Поета й непоета в одній оболонці, їхню боротьбу, адже навіть там, де непоет, здавалося б, цілковито торжествує, Поет дається взнаки — то геніальною тичинівською нерівноскладовою римою, то його ж таки неподоланною інтонацією, то якоюсь незбагненною магією слова, потужною енергетикою вірша. А його афористичні формули з подвійним і потрійним дном — «не для вас я Вкраїну люблю», «любити свій край не є злочин…», «стверджуюсь», що надаються до різних тлумачень, від неприкритого офіціозу до езопової мови.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”