Значення
-
Верхня частина простору над земною поверхнею, що сприймається як куполоподібний простір, у якому розташовані Сонце, Місяць, зорі, хмари; небосхил.
-
Простір, що сприймається як місце перебування божественних сил, рай у деяких релігійних уявленнях.
-
Перен. Висота, височина, безмежний простір.
-
Астр. Небесна сфера, умовна куля, на якій зображуються світила для астрономічних спостережень і розрахунків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. небо, р. неба, д. небу, з. небо, о. небом, м. небі, к. небо