запашний

Приклад 1:
Ясний світ, який він запашний, нюхайте всі, користуйтеся всі, так ні, кожен хоче загарбати все тільки собі. — Москалі з ляхами однієї каші ніколи не зварять, — розглядаючи корінці книг, мовив Тукальський.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
— i той запашний (i нiжний, авжеж!) мужчина спробував справити тобi гардероб, бо твiй власний складався зi старих джинсiв i кiлькох, навiть не богемних — жебрацьких уже, кохтин, — вiн купив тобi двi справжнi сукнi з тонкої вовни, i срiблясту шовкову блузку з пiдкладними плечима, i розкiшний, барви червоного вина костюм, у якому ти вмент спалахнула цiлком уже заморською вродою (басейни, шезлонги, яхти, бiлi гоночнi автомобiлi…), i кiлька пар черевичок (привiт од гоголiвського Вакули — iталiйсь‑кi, м’якесенької шкiри стодоларовi “лодочки” ти доношуєш i досi), i ще купу всяких придабашок, сумочку, i метеликовий рiй строкатих шаликiв, i косметику, й дзвiнкi циганськi брязкальця, годинникова браслетка наново вирiзьбила артистичну вузькiсть зап’ястка, а ряснi дармовиси‑сережки — високу беззахисну шию, все було дороге, дiбране любовно й зi смаком — i, вперше на вiку затоварена по саме нiкуди, вперше по‑журнальному вистроєна, аж самiй од себе заперло дух перед дзеркалом (i так сорок три рази!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
I Орися, підбурена батьком, біжить знов на хрущів, а запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю. А ось друга ніч… чарівна, тиха.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”