Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується пророка, властивий пророку; такий, що містить пророцтво, передбачення майбутнього.
2. Який передбачає, пророкує щось, пов’язаний із передчуттям майбутніх подій.
3. У переносному значенні: такий, що містить глибоке розуміння суті явищ, передбачає їхній розвиток; провісницький.
Приклад 1:
Костянтин узяв подану йому записну книжечку і прочитав: АХ, НА НЬОМУ ЖИЛЕТ, А НЕ МАНТІЯ Як на тебе зійде Віщий дух, пророчий, Ти, гляди, не стався На людськії очі. Бо сучасні люди, Чуючи пророка, Кажуть: «Де ж на ньому Мантія широка?» Їм пізнати важко Дух, огонь поета, — Їм би треба мантій, Мантій — не жилета.
— Тютюнник Григорій, “Вир”