Словник Української Мови
Буква
1. Дуже гарний, що викликає захоплення своєю красою, досконалістю; чудовий, дивовижний.
2. Дуже приємний, що доставляє велике задоволення; чудовий, дивний.
3. (У значенні іменника) Те саме, що прекрасне — категорія естетики, що означає найвищу ступінь досконалої краси, ідеал.
Приклад 1:
Художника В. Касіяна, що не раз приїздив до Чернігова як кандидат у депутати від Чернігівщини, сприймає як «прекрасний зразок народного обранця» (1947). Перед лицем воєнної загрози тішить себе тим, що «проти Радянської країни не піде жоден робітник» (1932).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Її зоофауну, орнітофауну, її флору — рослинний, прекрасний світ (що тепер, в уяві моїй, був прекрасний особливо). Я знав ту фауну й флору, її географію, як, може, жоден професор, бо я ту географію пройшов власними ногами, а флору й фауну помацав не тільки власними очима, а й власними руками… Я не просто писав, я — жив!
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”