прекрасний

[prɛkrɑsnɪj] Прикметник

Буква:П

Значення

  1. Дуже гарний, що викликає захоплення своєю красою, досконалістю; чудовий, дивовижний.

  2. Дуже приємний, що доставляє велике задоволення; чудовий, дивний.

  3. (У значенні іменника) Те саме, що прекрасне — категорія естетики, що означає найвищу ступінь досконалої краси, ідеал.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прекрасний, р. прекрасного, д. прекрасному, з. прекрасного, о. прекрасним, м. прекраснім

Приклади з художньої літератури

  • Парубок, певно, був одним із тих жайворонків, що з давніх-давен дзвенять над Україною, складаючи свої анонімні, прості і прекрасні пісні, на які ніхто не пише рецензій і про авторів яких не знають ні одної нудної подробиці.
    — Василь Симоненко

Більше записів