Словник Української Мови
Буква
1. Людина по відношенню до своїх предків, той, хто походить від когось за кровним зв’язком; потомок.
2. Наступні покоління, ті, хто живуть після предків; майбутні покоління (зазвичай у множині).
3. (переносне значення) Послідовник, продовжувач чиїхось ідей, справи, традицій.
Приклад 1:
Передусім — давні й нові друзі музею з Ленінграда — директор музею Пушкіна М. Калаушин, літературознавець І. Ямпольський, Сергій Полуботко — далекий нащадок нашого славного земляка, викладач Морської академії. Перед очима — окремі яскраві образи.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Отож антична книга-сувій — нащадок староєгипетського папірусу, що ним користувалися в давнину також греки, римляни, копти, візантійці, арамеї та араби (у VIII ст. на зміну папірусу в Європу прийшов дешевий китайський папір).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
І пульсує печаль, наче жилка, бо шкіра тонка, Їй не буде дощу, як твого поцілунку не буде… «Нащадок на щодень, на те вона й пітьма…» Нащадок на щодень, на те вона й пітьма. Осині кубла зір і вікон дикі нори.
— Невідомий автор, “Do Er Vibrane”