Словник Української
1. Процес дії за значенням дієслів “розчалити” та “розчалитися”; роз’єднання, розділення чогось, що було з’єднане, зчеплене або стиснуте.
2. Стан за значенням дієслів “розчалити” та “розчалитися”; результат такої дії — роз’єднаність, наявність проміжку між частинами, що раніше щільно прилягали.
3. У техніці, механіці — збільшення зазору між деталями, що рухаються або стикаються, наприклад, між гальмівними колодками та барабаном.
1. Розкривати, розчиняти, відкривати щось зачинене, закрите (наприклад, двері, вікно, рот).
2. Розкривати, відкривати щось, що було закрите, запечатане, закрито (наприклад, лист, посуд, тару).
3. Розкривати, відчиняти, робити доступним для огляду, використання або проходу (наприклад, простір, шлях, вид).
1. Втрачати чаль (чорний наліт, кіптяву), ставати чистішим, світлішим.
2. Перен. ставати менш похмурим, сумним; прояснюватися (про погляд, обличчя тощо).
Який відчуває розчарування, глибоке розчарування; втративший віру в когось або щось, розчарований у чомусь.
Який виражає розчарування, свідчить про розчарування.
1. Почуття глибокого невдоволення, прикрості або розпачу через невиправдані очікування, невдачу або розкриття негативних якостей когось або чогось; стан, коли зникає віра, захоплення чи надія.
2. Стан втрати ілюзій, розвінчання ідеалізованих уявлень про когось або щось, що супроводжується гіркотою і розумінням помилковості попередніх переконань.
1. Прислівник, що означає стан розчарування, втрати ілюзій або розчарованості; з почуттям глибокого розчарування, розпачу через невідповідність очікувань дійсності.
2. (Уживається також для посилення) Дуже, надзвичайно, до крайності (виражає високий ступінь негативної емоції, пов’язаної з розчаруванням).
1. Позбавляти когось ілюзій, приємних очікувань; викликати розчарування, глибоке незадоволення чимось, що виявилося гіршим, ніж очікувалося.
2. Виявляти невідповідність когось, чогось позитивним уявленням про них; не виправдовувати чиїхось надій, довіри.
3. (у пасивному стані, «розчаровуватися») Втрачати віру в когось, щось; переконуватися в невідповідності дійсності своїм сподіванням, ідеалам.
Жінка, яка займається розфасуванням товарів, продуктів тощо на виробництві або підприємстві.
Машина, механізм або технологічна установка для автоматичного або напівавтоматичного розфасування сипких, рідких або інших продуктів у тару.
Розфасування — процес розподілу, упаковки та пакування сипких, рідких або штучних продуктів, товарів у певні, часто стандартизовані, порції (фасовки) з метою зберігання, транспортування та реалізації.
Розфасування — результат дії “розфасовувати”; конкретна кількість товару, упакована в окрему тару, а також сам спосіб її пакування.