Значення
- (Психологія) –
Позбавляти когось ілюзій, приємних очікувань; викликати розчарування, глибоке незадоволення чимось, що виявилося гіршим, ніж очікувалося.
- (Психологія) –
Виявляти невідповідність когось, чогось позитивним уявленням про них; не виправдовувати чиїхось надій, довіри.
- (Психологія) –
(у пасивному стані, «розчаровуватися») Втрачати віру в когось, щось; переконуватися в невідповідності дійсності своїм сподіванням, ідеалам.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я розчаровую, ти розчаровуєш, він розчаровує, ми розчаровуємо, ви розчаровуєте, вони розчаровують