1. (мед.) Стан, що характеризується запаленням яєчок (яєчок у самців ссавців), зазвичай внаслідок інфекції або травми.
2. (перен., розм.) Сильне роздратування, обурення, стан крайнього збудження або гніву.
Словник Української
1. (мед.) Стан, що характеризується запаленням яєчок (яєчок у самців ссавців), зазвичай внаслідок інфекції або травми.
2. (перен., розм.) Сильне роздратування, обурення, стан крайнього збудження або гніву.
1. У стані сильного роздратування, збудження або обурення; розлючено, розгнівано.
2. (перен.) Про стан чутливості, запалення організму або частини тіла: у стані посиленого подразнення, запалення.
1. Роздратувати, розлютувати когось, викликати сильне збудження або агресивну реакцію.
2. Розпалити, посилити (почуття, стан, наприклад, біль, запалення тощо).
1. Розсердитися, розлютуватися, втратити самовладання через сильне роздратування або гнів.
2. Розпалитися, стати інтенсивним (про почуття, стан, явище).
Розколотися, розділитися на частини внаслідок удару, сильного натягу або тиску.
Розпастися, розділитися на складові частини, групи, часто внаслідок внутрішніх суперечностей (переносне значення).
У фізиці, хімії, біології: зазнати процесу розщеплення, поділу ядра, молекули, спадкової ознаки тощо на більш прості складові.
1. Розділяти щось ціле на частини вздовж, по довжині, зазвичай з прикладанням сили або за допомогою інструменту; колоти, розколювати.
2. У хімії, фізиці, біології: піддавати процесу розщеплення; розкладати складну речовину, ядро, молекулу на більш прості складові.
3. Переносно: послаблювати, руйнувати єдність, цілісність чогось (наприклад, колективу, суспільства) шляхом розділення на ворожі групи, фракції.
1. Розділятися, розколюватися на частини вздовж або навпіл, часто з утворенням щілин, тріщин або поділом на окремі складові.
2. (перен.) Втрачати єдність, внутрішню цілісність; розпадатися на окремі групи, течії, думки.
3. (хім., фіз.) Піддаватися хімічній чи ядерній реакції, в результаті якої ядро атома, молекула чи інша частинка розпадається на більш прості складові.
4. (біол.) Про клітини, тканини: ділитися, розподілятися в процесі росту чи розвитку.
Розщипаний (від дієслова “розщипати”) — такий, що був поділений на частини шляхом розщеплення або розділення пальцями, інструментом тощо; розділений на волокна, тонкі пасма.
У контексті власної назви або терміна (наприклад, в технології, кулінарії) — стан матеріалу, продукту, де він навмисно або внаслідок обробки набув вигляду розділених, розпущених волокон (наприклад, розщипане м’ясо, розщипане волокно).
1. Розділити щипцями або пальцями на окремі частини, волокна, нитки; розчесати, розплутати щипаючи.
2. Розпорошити, роздробити щиплючи або тріскаючи (наприклад, горіхи, льод).
3. Розтягуючи або розчісуючи, надати чомусь пухнастого, розкуйовдженого вигляду.
Розпастися на окремі волокна, нитки, частини внаслідок розщеплення, розпушування або зношування (про тканину, пряжу, мотузку тощо).
Розкритися, розквітнути, розпуститися (про бруньки, квіти, пелюстки).
Розкритися, розкриватися, утворюючи щілину або розколину (розм.).