1. (заст.) Велика, надзвичайна радість, захоплення, емоційний підйом, часто викликаний якоюсь подією або переживанням; радісне збудження.
2. (перен., заст. або поет.) Предмет або джерело такої радості, те, що викликає захоплення та щастя.
радощі
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде. Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Так слухай же: чи в огняній геєні, чи в темряві без краю доведеться мені на вік віків з душею пробувати, та радощі моєї не зруйнує сам князь темноти, радощі від того, що на мені не важить кров Месії, що він її за мене не пролив ані краплини.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
А котрі стоять праворуч – тих усіх прийме до Царства Небесного на вічні веселощі й невимовні розумом a 172 b Жиленко І. В.людським неосяжні радощі й втіхи, котрих вічно будуть заживати. Во- лодимир же, зітхнувши, каже: “Щасливі ті, котрі праворуч стануть, але біда тим, котрі – ліворуч”.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: іменник (множина) |