Який відчуває розчарування, глибоке розчарування; втративший віру в когось або щось, розчарований у чомусь.
Який виражає розчарування, свідчить про розчарування.
розчарований
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Видатною літературною пам’яткою доби Середнього Царства є «Бесіда розчарованого зі своєю душею» — філософського гатунку твір, у якому, ймовірно, відображено Діалог двох супротивних напрямів тодішньої громадської думки: консервативного («розчарований») та новаторського («душа»). Тоді ж з’явилися «Речення Іпусера» та «Пророцтво Неферті» — публіцистичні твори, складені, найімовірніше, під свіжим враженням від руйнівного соціального вибуху в Єгипті або внаслідок його гострого передчуття.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Врізати йому трохи хвоста, щоб не казав так — «це моя!» Але душа його була надто стомлена, щоб займатись поривом, інший, важливіший клопіт перед ним стояв, і, беручись до книжки, він байдуже мовив:— Хай бере.Вирішив перебиратись до КУБУЧу, гірко розчарований, що місто все ж не таке велике, щоб можна було розминатись із людьми. VIII Упоравши корови й виконавши геть усі господарські обов’язки за певним, уже виробленим регламентом, Степан прочитав своє оповідання й лишився цілком задоволений.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”