Словник Української Мови
Буква
1. Кінцевий наслідок, підсумок діяльності, процесу, експерименту або будь-якої дії; те, що отримано внаслідок чогось.
2. Показник ефективності, досягнення у певній галузі (наприклад, спортивний результат, результат іспиту).
3. (У математиці, логіці) Відповідь, кінцевий висновок, що випливає з обчислень, розв’язання задачі або міркувань.
Приклад 1:
Враховуючи, що в цьому особливому випадку оцінювання ефективності управління міжнародною логістикою відбувалося на підставі врахування кількісних і якісних показників, висновки, що можна сформулювати як результат виконаних досліджень, повинні бути індивідуалізовані відповідно до окремих сфер діяльності підприємства. Отже, на першочергову увагу заслуговують спостереження, що відносились до місця фірми в галузі та секторі, року заснування фірми та даних про персонал фірми, які трактувалися, як критерій величини фірми.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Були на те причини; одна — тая, що не встиг позбирати своє манаття, адже останніми днями йому й години просвітньої не було через П’єра; а друге — він мав чекати, доки приспіє од П’єра телеграфічна звістка з Києва про результат його передержки. Зійшовши із своєї світлички на низ, у їдальню, Андрій побачив там саму-но панію, величну grande dame[1].
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
— Невже й вам не приходить у голову думка: кожен-кожен із них є ніщо, як результат акту спарування?.. Невже вам не здається, що над головою кожного з них мріє високо в повітрі переплетена в обіймах пара його батьків, au flagrant délit[41], і… наче благодатне ореолове сяйво на іконах… ллється звідти фосфоричний, спермовий дощ… просто на голову кожному з цих людей, що отут стоять?..
— Тютюнник Григорій, “Вир”