Значення
- (Психологія) –
Почуття глибокого невдоволення, прикрості або розпачу через невиправдані очікування, невдачу або розкриття негативних якостей когось або чогось; стан, коли зникає віра, захоплення чи надія.
- (Психологія) –
Стан втрати ілюзій, розвінчання ідеалізованих уявлень про когось або щось, що супроводжується гіркотою і розумінням помилковості попередніх переконань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розчарованість, р. розчарованості, д. розчарованості, з. розчарованість, о. розчарованістю, м. розчарованості, к. розчарованосте