drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розчавлювати

    1. Сильно тиснучи, зминаючи або роздавлюючи, знищувати цілісність чогось, перетворювати на м’яку масу, часто з розбризкуванням вмісту.

    2. Перен. Жорстоко пригнічувати, нищити когось або щось, позбавляти сили, волі, життя.

  • розчавлюватися

    1. Роздавлюватися, розплющуватися від тиску, удару або ваги, втрачаючи цілісність форми; перетворюватися на м’яку, розплющену масу.

    2. (перен.) Зазнавати морального пригнічення, відчуття важкого розпачу, втрачати внутрішню опору під впливом негативних обставин або переживань.

  • розчавучити

    1. Роздавлюючи, розплющити, зробити плоским, знищити форму предмета.

    2. Перен. Жорстоко придушити, знищити когось або щось; розгромити.

  • розчавучитися

    Розчавучитися — дієслово, що означає роздавлюватися, розплющуватися під тиском або ударом, втрачати первісну форму через механічний вплив.

    Розчавучитися — (переносно) про людину: втратити волю, енергію, морально зламатися, стати млявим і безсилим.

  • розчал

    1. (морськ.) Трос, яким відтягують щоглу від поздовжньої осі судна для надання їй більшої стійкості.

    2. (тех.) Розтяжка, трос або ланцюг для кріплення щогл, щоглових споруд, антен тощо.

  • розчалений

    Який зазнав розчарування; той, що відчуває глибоке розчарування, розпач через невиправдані сподівання, невдачу тощо.

  • розчалення

    1. (діал.) Дія за значенням дієслова “розчалити” — розділення, роз’єднання чогось зчепленого, з’єднаного (наприклад, розчалення воза).

    2. (перен., рідк.) Розлад, порушення єдності, згоди між кимось; розрив стосунків.

  • розчалити

    1. Відв’язати, відкріпити човен від причалу, берега або іншого судна, звільнити від чалів (мотузів, канатів для прив’язування).

    2. Переносно: звільнити когось або щось від зв’язків, залежності, відпустити на волю; розв’язати, припинити щось.

  • розчалитися

    1. Розв’язати, відв’язати човен від місця його кріплення (чалів), звільнити від чалів для відплиття.

    2. Переносно: розірвати зв’язки, стосунки з кимось або чимось; відокремитися, відділитися.

  • розчалка

    1. Рідкісне діалектне позначення для предмета, яким розчісують вовну, льон або інші волокнисті матеріали перед пряденням; гребінь або щітка для чесання.

    2. У переносному значенні — те, що сприяє роздумуванню, уважному аналізуванню явищ, подій; стимул для розмірковування.