Категорія: Р

Розшліхтовувальниця — жінка-залізничниця, яка займається розшліхтовуванням, тобто роз’єднанням зчеплених між собою вагонів або локомотива та вагона шляхом підняття та виведення з петлі скоби шліхта (зчепного пристрою).

1. Технічний термін, що позначає процес усунення шліхтів (захисних покриттів) з основи тканини після ткацтва, як правило, шляхом миття або хімічної обробки.

2. У залізничній справі — процес роз’єднання, розчеплення зчеплених між собою вагонів або локомотивів шляхом виведення з пазу зчеплення (шліхта) з’єднувального пристрою (автосчепа).

3. У переносному значенні — дія за значенням «розшліхтувати(ся)»; роз’єднання, розчеплення, припинення тісного зв’язку або взаємодії між кимось або чимось.

Спеціалізований інструмент або пристрій, призначений для роз’єднання, роз’єднання або усунення шліхту (зчеплення, заклинювання) між деталями, наприклад, у залізничному господарстві для розшліхтовки рейок.

Пристрій або механізм, що використовується в технологічних процесах для розділення зчеплених або злиплих предметів (наприклад, листового матеріалу, паперу, металу).

Особа, яка займається розшліхтовуванням (роз’єднанням, розчепленням) чогось як професійна діяльність.

Розшліхтовувачка — спеціалізований ручний інструмент або пристрій, призначений для розшліхтування (роз’єднання) деталей, з’єднаних шліцьовим з’єднанням, шляхом їх зсуву або розтягування.

Розшліхтовувачка — технологічне обладнання (верстат, механізм або автоматизована установка) на виробництві для виконання операції розбирання шліцьових з’єднань у вузлах машин та агрегатів.

Розшліхтування — процес демонтажу або послаблення шліхтів (спеціальних прокладок, що регулюють зазори) у технічних механізмах, зокрема в двигунах внутрішнього згоряння.

Розшліхтування — технічний стан або результат такого демонтажу, коли шліхти вийнято або вони втратили свою функцію, що призводить до зміни зазорів між деталями.