Значення
-
Широко відкривати рот, пащу, дзьоб тощо; роззявляти.
-
Розкривати, розчиняти щось широко, надмірно (наприклад, двері, вікно, ворота).
-
Перен., розм. Неуважно дивитися, витріщати очі; роззявляти рота (від цікавості, здивування).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я роззявляю, ти роззявляєш, він роззявляє, ми роззявляємо, ви роззявляєте, вони роззявляють
Приклади з художньої літератури
-
У нього палка потреба,
у нього жадання слізне:
окраєць нічного неба
піймати у фокус лінзи…
Бо він живе на горищі,
а там сутерени вищі:
у сутінках — мерехтіння
і сонце межує з тінню.
Він дивиться тільки вгору,
і небо лоскочуть вії,
коли в полудневу пору
від кухні смаженим віє.
Над містом літають птахи,
а поруч із ними “ахи”,
коли роззявлять на площі
голодні роти бідолахи.
Земля собі пілігримить,
кружляє собі й кружляє,
а хтось нові пелерини
на осінь собі замовляє —
а він живе на горищі
(там зимно, там вітер свище),
але насправді з горища
небесна ковбаня ближча.
У нього маєтків немає —
згори в декольте заглядає,
а в місті вічність минає
не так, як він загадає.— Юрій Андрухович