1. Стосовний до розкольництва, пов’язаний з ним; властивий розкольникам.
2. Який викликає розкол, роз’єднання, розбрат; розколювальний, сепаратистський.
розкольницький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Вам би піти в Соловецький монастир, зовсім далеко од столиць, — без жартів порадив Костянтин, — або ше лучче в розкольницький скит, де співають стихи про індійського царевича Йоасафа та про матір-пустиню. — В християнський монастир?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |