розкольницький

[rozkolʲnɪt͡sʲkɪj] Прикметник

Буква:Р

Значення

  1. Стосовний до розкольництва, пов’язаний з ним; властивий розкольникам.

  2. Який викликає розкол, роз’єднання, розбрат; розколювальний, сепаратистський.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розкольницький, р. розкольницького, д. розкольницькому, з. розкольницького, о. розкольницьким, м. розкольницькім

Більше записів