розкольниця

1. Жінка, яка причетна до розколу в релігійній громаді чи церкві, послідовниця розколу (схизми).

2. (переносно) Жінка, яка вносить розбрат, роз’єднує когось, є причиною непорозуміння або розладу в колективі, родині тощо.

3. (іст., заст.) Представниця старообрядництва (старовірства) в Російській імперії.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |