розкол

Значення

1. Дія за значенням дієслова «розколоти»; розщеплення, розділення чогось цілого на частини унаслідок удару, тиску або внутрішньої напруги.

2. Уперше оформлене відокремлення, відділення від якоїсь організації, групи, спільноти або релігійної конфесії частини її членів через суперечності в поглядах, принципах або інтересах; роздор, розбрат.

3. У релігійному житті — утворення нової, окремої від існуючої, церковної організації (конфесії) через доктринальні, канонічні або політичні розбіжності (наприклад, церковний розкол, схизма).

4. Період гострої кризи, суперечностей і поділу всередині політичної партії, руху або суспільства загалом.

5. Глибока суперечність, незгода в поглядах, думках або переконаннях між людьми, що призводить до ворожнечі або розриву стосунків.

Правопис та відмінювання