Словник Української Мови
Буква
1. Порушення нормальної діяльності, функціонування або стану чогось; безладдя, дезорганізація.
2. (Мед.) Порушення здоров’я, що виражається в патологічних змінах функцій організму, окремих органів або систем; захворювання, що характеризується таким порушенням (найчастіше стосовно психіки або обмінних процесів).
3. (Перен.) Внутрішній конфлікт, суперечність почуттів, думок; душевний занепокоєння.
Приклад 1:
), як в Івана Долинника, вперше в такій формі починають проступати ознаки божевілля, хоча в його, Богдановому, роді, на відміну від Іванового, ніхто ніколи не хворів на душевний розлад? Тільки ж як Богдан ще разом з Іваном навчався в одній клясі і вони товаришували, то в Івана також не помічалося жодних ознак цього розладу, радше навпаки, адже Іван був тоді з них чи не найздібніший, і йому — від учителів до знайомих тіточок, усі наввипередки пророкували велике майбутнє, оскільки нікому й на думку не спадало, що незначна, ледь помітна надщербина якоїсь там третьорядної клепки в голові його матері, почавши від повноліття і, швидко прогресуючи з кожним роком, розростеться в Іванові до божевілля?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”