дисонанс

Приклад 1:
Невольнича муза ~48 ніяк не здолаєш кладки пасажу на цих кількох фальшивих клавішах пройди над проваллям легко як сарна очі твої два чорні дзвони охорони від завченої платівки дня на стінах якої мрії розклеєно твої гучні афіші чи мені казати про дисонанс станься врешті сторукою в кожне серце врази нас дістань довгорука кінчиком тону нині на якомусь сіренькому фільмі здпід банального діалогу проріс великодній дзвін коли інші вчували на десятому тлі акомпанемент я знав це бог франк і жив колись він у твоїх голосних пальцях і нашу світличку мав за святиню хай святиться наше місто голосен камінь і твоя струнконога хода на його клавіатурі до музичнішої нагоди відкладаю осінній трактат наразі цілуйте від мене найпослідущу скрипку в оркестрі крушельницьку в мармур на личакові струну бронзової арфи на театральному фронтоні звениславину руку на живій бандурі і пісню мого народу співучу грудку землі Світогляд Святовита 49~11. ÅËÅÃ²ß ÄËß ÁÐÀÒÀ вже мамин сад із вирію вернувся в старе утоптане гніздо городу стриножені кілками яблуневі щепи приручені землі солодким молоком мімоза приморозку пригасла у промінні на травах що зі скла зеленої води розбіглись з решета кульбаби і жовто квокче сонце здза причілка у бутлі бурштинового вина застигло яблучне зернятко тогорічне ще скільки зерен зіпнеться на ноги ще скільки деревець вбереться в пір’я і скільки цвіту ще осиплеться на грядку за мене випий із моєї склянки вина торішнього і того що тільки ще у зав’язь зелепугу тугне і того що в землі на той рік сферментує а скиба як густа вода об межу сплесла спливають черв’яків рожеві корінці поміж коріння біловорсе хрону бери свій заступ брате бо мамин сад із вирію вернувся І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”