розчеплення

[rozt͡ʃɛplɛnnjɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (Техніка) –

    Технічний термін, що означає роз’єднання, відокремлення зчеплених між собою деталей, вузлів або механізмів; переведення з’єднаних елементів у розчеплений стан.

  2. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці — роздільне використання складових частин (наприклад, префікса та кореня) слова, які зазвичай вживаються разом, що є особливістю мовного стилю або художнього прийому.

  3. (Соціологія) –

    Переносно — розходження, втрата зв’язку, єдності між явищами, поняттями або людьми; процес порушення цілісності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розчеплення, р. розчеплення, д. розчепленню, з. розчеплення, о. розчепленням, м. розчепленні, к. розчеплення

Більше записів