Древослів

Словник Української Мови

розпадатися

Буква

Розділятися на частини, втрачати цілісність, руйнуватися внаслідок внутрішніх процесів або зовнішнього впливу (про предмети, речовини, структури).

Припиняти існування, переставати функціонувати як єдине ціле (про організації, держави, союзи, сім’ї).

Про тіло, організм: зазнавати розкладу, гнити, піддаватися тлінню після смерті.

Фіз., хім. Зазнавати процесу радіоактивного розпаду або хімічного розкладання на простіші складові.

Перен. Втрачати внутрішню єдність, стійкість, поступово приходити до занепаду (про колектив, ідею, світогляд).

Приклади вживання

Приклад 1:
до н. е. він почав розпадатися. Греки та фракійці, відокремившись від нього, поселилися на Балканах, хетти і хуррити — в Малій Азії та на півночі Месопотамії, італіки — на Апенінському півострові, кельти й германці — в Центральній та Північній Європі, предки нинішніх литовців і латишів — у лісах Прибалтики, слов’яни — в Східній Європі.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів