рідина

Речовина, яка зберігає об’єм, але не зберігає форми, легко тече і приймає форму посудини, в якій знаходиться; одна з основних агрегатних станів речовини, поряд із твердим та газоподібним.

У техніці, медицині, побуті — будь-яка субстанція, що має властивості течії (наприклад, мастильні рідини, лікарські рідини, мийні рідини).

Приклади вживання

Приклад 1:
Поки споживання є лінійне зіставним з виробництвом і дистрибуцією, потік носить ламінарний характер, при якому товарний потік (у фізичній інтерпретації-рідина, газ) переміщається шарами, без перемішування. Потік підкоряється закону А.Пуазейля: частки рідини рухаються паралельно осі труби, а епюра (контур кривої, що є схожою по вершинах векторів швидкостей) має параболічний характер 1 .
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Якщо рідина нестиск у- вальна ( const−ρ , де ρ – густина рідини), то за одиницю часу через перерізи 1S і 2S протечуть однакові об’єми рідини: 2211 SS υυ = . 1υ 1S Рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Робота A дорівнює роботі, яка в и- конується при переміщенні всієї д ілянки рідини, що знаходиться між перерізами 1S і 2S протягом такого часу Δ t, за який ч е- рез ці перерізи буде перенесена маса рід и- ни Δ m. Для перенесення маси рідини Δ m в місці розміщення перерізу 1S рідина по- винна переміститися на відстань tl 11 ∆= υ , а в місці перерізу 2S – на відстань tl 22 ∆= υ . Зазначимо, що 1l і 2l настільки малі, що вел ичини швидкості υ , тиску p і висоти h між перерізами 1S – 1S′ і 2S – 2S′ є постійні.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |