Словник Української
Розще́млювати — розділяти, роз’єднувати щось, що було зімкнуте або з’єднане, часто з прикладанням зусиль або використанням інструменту.
Розще́млювати — технічний термін, що означає роз’єднувати деталі, частини механізму або конструкції, які були зімкнуті, зчеплені або з’єднані за принципом “щеми”.
1. Розділятися, розколюватися на частини, втрачати цільність, розходячись у різні боки (про предмети, що мають щілину або з’єднання).
2. Розкриватися, розхилятися, утворюючи проміжок або щілину.
3. Перен. Втрачати внутрішню єдність, цільність; розпадатися на складові частини, групи або протилежні позиції.
1. Глибока вузька ущелина, провалля між скелями або горами, що утворився внаслідок розколу, розлому земної поверхні.
2. (переносно) Серйозна, важкоподоланна розбіжність у поглядах, переконаннях, інтересах між людьми, групами чи поколіннями; глибока розколота суспільства.
1. Розділити щось ціле на частини вздовж, зазвичай з прикладанням сили, утворивши щілину або тріщину (наприклад: розщепити колоду, розщепити камінь).
2. У хімії, біології, фізиці — розкласти складну речовину, молекулу чи ядро на простіші складові частини (наприклад: розщепити молекулу води, розщепити атомне ядро).
3. Переносно — послабити, зруйнувати внутрішню єдність чогось, розділити на ворожі групи (наприклад: розщепити суспільство, розщепити опозицію).
Розділитися, розколотися вздовж на кілька частин, часто з утворенням щілин або тріщин (про предмети, матеріали).
В біології, хімії, фізиці: зазнати процесу розщеплення, розпаду складних речовин, структур або частинок на простіші складові.
Перенісне значення: розділитися, втратити єдність, розпастися на окремі групи, течії (про організації, об’єднання, думки).
1. Такий, що був поділений, розділений на частини вздовж або навпіл, часто з утворенням щілини, тріщини.
2. (У спеціальних термінах) Такий, що має роздвоєну, розгалужену будову або був штучно розділений на окремі складові (наприклад, про атом, ядро, ген, промінь).
3. (Переносно) Про внутрішній стан: такий, що переживає важкий внутрішній розкол, суперечливі почуття, роздвоєння.
1. Дія за значенням дієслова “розщеплювати(ся)” — поділ чогось цілого на частини вздовж або на окремі складові елементи.
2. (фіз., хім.) Процес поділу атомних ядер, кристалів, молекул тощо на частини; фізичний або хімічний процес, в результаті якого складна структура розпадається на простіші складові.
3. (біол.) Спадкова зміна, при якій у нащадків виявляються ознаки, властиві різним формам батьківських організмів, що схрещуються.
4. (психол.) Механізм психологічного захисту, що полягає у несвідомому поділі об’єкта (наприклад, образу іншої людини або самого себе) на “добрі” та “погані” частини для полегшення внутрішнього конфлікту.
1. Який призначений для розщеплення або здатен розщеплювати щось на частини, складові елементи.
2. У фізиці: що стосується поділу атомних ядер або елементарних частинок, пов’язаний з цим процесом (наприклад, розщеплювальні матеріали).
1. Який може бути розщеплений, поділений на частини або складові елементи; такий, що піддається розщепленню.
2. У фізиці та хімії — такий, який може зазнавати процесу поділу атомного ядра або молекули на менші частини.
1. Властивість або здатність фізичних, хімічних або біологічних об’єктів до поділу, розділення на складові частини; роздільність.
2. У фізиці елементарних частинок — властивість частинок певного типу (наприклад, нейтрино) змінюватися, перетворюючись на інші типи під час руху у просторі.
3. У хімії — здатність молекул, іонів або кристалічних структур піддаватися розщепленню (наприклад, розщеплюваність хімічних зв’язків).