розколюватися

1. Розділятися на частини, розщеплюватися внаслідок удару, тиску або внутрішньої напруги (про тверді предмети, матеріали).

2. Перен. Втрачати внутрішню єдність, поділятися на ворожі групи, фракції (про організації, суспільство, родину тощо).

3. Розкриватися, утворюючи тріщину або щілину (наприклад, про землю від спеки).

Приклади вживання

Приклад 1:
Спайність – здатність мінералу розколюватися у певних напрямках. Розрізняють такі типи спайності: 1. цілком досконала (слюда, гіпс); 2. досконала (при легкому ударі); 3. середня (польові шпати); 4. недосконала.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: дієслово () |