Словник Української Мови
Буква
1. Який має багато гілок, відгалужень; що складається з численних розходяться у різні боки частин.
2. Складний за будовою, що складається з багатьох взаємопов’язаних частин, підрозділів тощо; розгалужений.
3. Про систему, мережу: що охоплює велику територію або сферу, має багато відділень, пунктів, ланок.
Приклад 1:
Звісно, не кожен здатен вибудувати собі такий розгалужений автономний світ, та я не закликаю всіх до таких життєвих стереотипів, які виборов собі цей поет — відлюдник і анахорет, що створив собі свій «духовний острів» десь на хуторі поблизу Батурина. Та чого можна повчитися і чому позаздрити — це тій його всеохопній, первозданній «радості бути», яку дарує цей світ: «Бог змилосердився і відкрив мені очі… Радій!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”