розколотий
[rozkolotɪj] Прикметник
Буква:Р
Значення
-
Такий, що розколовся, розділився на частини внаслідок удару, тиску або внутрішньої напруги; розщеплений, розбитий.
-
Переносно: розділений на ворожі групи, об’єднання через суперечності, розбіжності; роз’єднаний, неєдиний.
-
У спеціальному вжитку (наприклад, у геології, техніці): що має тріщину, розколину або спеціально розділений вздовж певної лінії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розколотий, р. розколотого, д. розколотому, з. розколотого, о. розколотим, м. розколотім