1. Глибока тріщина, ущелина або прірва в земній поверхні, гірському масиві чи льодовику.
2. Переносно: серйозна розбіжність, протиріччя в поглядах, переконаннях або інтересах, що призводить до розколу, розбрату між людьми, групами чи суспільством.
розколина
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Розколібина — щілина, тріщина, розколина. Розпосочити — потовкти, розтрощити; побити («на винне яблуко бих розпосочив»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |