drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розщеплювання

    1. Процес поділу, розділення чогось цілого на окремі частини, часто з утворенням щілин, тріщин або розколів.

    2. У фізиці та хімії — процес поділу атомних ядер (ядерна реакція) або молекул на більш легкі частинки під дією зовнішніх факторів.

    3. У біології — один із способів безстатевого розмноження, при якому організм розділяється на дві або більше частин, що згодом дорослішають до повноцінних особин.

    4. У психології — захисний механізм психіки, що полягає в несвідомому розділенні позитивних і негативних образів себе, інших людей або явищ на чітко розмежовані «добрі» та «погані» частини.

  • розщеплювати

    1. Розділяти щось ціле на частини вздовж, зазвичай по природній лінії поділу або по шву, часто з прикладанням зусиль.

    2. У фізиці, хімії, біології — викликати або здійснювати процес поділу ядра атома, молекули чи клітини на менші складові частини.

    3. Перен. Послаблювати, руйнувати внутрішню єдність чогось (наприклад, колективу, суспільства, ідеї), вносити розбрат.

  • розщеплюватися

    1. Розділятися, розколюватися на частини вздовж або на окремі складові елементи.

    2. (у фізиці, хімії) Зазнавати процесу розщеплення ядра або молекули; ділитися на більш прості частинки або компоненти.

    3. (переносно) Втрачати внутрішню єдність, поділятися на групи, течії з різними поглядами або інтересами.

  • розщеплювач

    1. Пристрій або механізм, призначений для розщеплення, поділу чогось на частини (наприклад, колод на плахи, каменю на брили).

    2. У фізиці, зокрема ядерній: установка або пристрій, в якому відбувається процес поділу ядер важких елементів (наприклад, урану, плутонію) на більш легкі ядра, що супроводжується виділенням великої кількості енергії (ядерний реактор).

    3. У хімії: речовина або фактор, що викликає розщеплення складних молекул на простіші (наприклад, фермент).

  • розщепний

    1. (про хімічні сполуки) Такий, що може розщеплюватися, розпадатися на простіші складові частини під дією певних факторів (води, ферментів тощо).

    2. (про атомне ядро) Такий, що здатний до поділу, розпаду на менші ядра з виділенням великої кількості енергії.

    3. (перен., рідко) Такий, що може бути поділеним, розчленованим на складові частини або різні аспекти.

  • розщепнути

    1. Розділити на частини ударом, розколоти, розбити (переважно щось тверде).

    2. Розділити, роз’єднати щось цілісне на складові частини або протилежні сторони.

    3. У фізиці, хімії, біології: піддати процесу розщеплення, поділу ядра, молекули, клітини тощо.

  • розщепнутий

    1. Який розщепився, розколовся на частини; розділений, роз’єднаний.

    2. (у спеціальних галузях) Який має розщеплення, поділ на складові частини (наприклад, про спектральну лінію, про атомне ядро).

  • роз’юшити

    1. Привести когось у стан сильного гніву, роздратування, розлютити; розлютувати.

    2. Розпалити, спровокувати на агресивні дії (про тварин, зокрема).

  • роз’юшитися

    1. Роздратуватися, розлютуватися, втратити самовладання через сильне обурення чи гнів.

    2. (Розм.) Стати дуже збудженим, розхвильованим, запалитися (часто через захоплення або пристрасну дискусію).

  • роз’юшувати

    Роздратовувати, зводити з терпіння, викликати сильне обурення або гнів.