1. Розбити, розколоти щось тверде ударом, розщепити (переважно про горіхи, кістки тощо).
2. Розкрити, розкришити щось, що було стиснуте або зім’яте (наприклад, кулак, комок).
3. Перен., розм. Витратити, промотати гроші, майно.
Словник Української
1. Розбити, розколоти щось тверде ударом, розщепити (переважно про горіхи, кістки тощо).
2. Розкрити, розкришити щось, що було стиснуте або зім’яте (наприклад, кулак, комок).
3. Перен., розм. Витратити, промотати гроші, майно.
Розбитий, розтрощений на дрібні частини, часто з утворенням щілин або тріщин (переважно про тверді предмети).
Пошкоджений, зіпсований внаслідок сильного удару або тиску, що призвело до деформації.
Перен. Виснажений, знесилений, розбитий (про людину, її стан).
1. Розбитися, розколотися на частини, часто з характерним звуком (про предмети з крихкої матерії, наприклад, скло, порцеляна).
2. Розсипатися, розпастися на дрібні частинки, втратити цілісність (про сипкі матеріали, групи предметів або абстрактні поняття).
3. Перен. Зазнати краху, повного провалу, розпаду (про плани, надії, стосунки тощо).
1. Проявити щедрість, стати щедрим; почати дарувати або давати щедро, великодушно.
2. Розм. Витратити значну суму грошей на когось або на щось, не жалкуючи коштів.
1. Ставати щедрим, починати дарувати щедро, великодушно, часто після певних вагань або скупості.
2. (переносно) Про явища природи: посилюватися, проявлятися у великій кількості, з особливою силою (наприклад, про дощ, сонячне світло, квіти).
1. Глибока, вузька щілина в земній поверхні, скелі, льодовику тощо, що утворилася внаслідок розколу, розриву або тривалого впливу природних сил.
2. У медицині та біології — глибока борозна, щілина в організмі, що розділяє його частини (наприклад, у головному мозку, печінці).
3. Переносно — серйозна розбіжність, протиріччя в поглядах, відносинах або суспільстві.
Розще́митися — розколотися, розділитися на частини вздовж, утворивши щілину або тріщину (про предмети, матеріали).
Розще́митися — розійтися, розсунутися, утворивши проміжок (про щільно прилягаючі предмети, частини чогось).
1. Який був розщеплений, розділений на частини вздовж або навпіл.
2. Який має щілину, розколину або подовжену заглибину.
3. (перен.) Який перебуває у стані внутрішнього роздвоєння, суперечливих почуттів або думок.