Словник Української Мови
Буква
1. Розпастися на частини від удару або тиску, тріснути, розбитися (про тверді предмети).
2. Розділитися на ворожі групи, частини через внутрішні суперечності (про організацію, колектив, суспільство тощо).
3. Розкритися, розкришитися, розпастися на окремі елементи (часто про щось зв’язане або складене).
Приклад 1:
Краснояружський, з властивою йому неотесаністю, поспівчував йому, висловивши думку, що краще б вам, отче, розколотися, та й іти на волю, та й бути там священиком, в мирі й спокої доживати вік. Петровський зітхнув і на таку пропозицію похитав головою заперечливо: «Це неможливо».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”