Словник Української Мови
1. Займатися знахарством, лікувати хвороби за допомогою народних засобів, замовлянь, обрядів тощо.
2. Перен. Недостатньо професійно, дилетантськи займатися лікуванням, медичною практикою.
3. Перен., розм. Робити щось спритними, вправними руками; майструвати, лагодити.
1. Дія за значенням «знахарити»; лікування хвороб за допомогою народних засобів, магічних ритуалів, замовлянь тощо, що здійснюється знахарем.
2. Переносно: невміле, дилетантське лікування або втручання у складну справу, що потребує професійних знань.
1. Займатися знахарством, лікувати хвороби за допомогою народних засобів, замовлянь, обрядів.
2. Перен. Намагатися щось полагодити, відновити або вилікувати непрофесійно, невміло, тимчасово.
1. Займатися знахарством, лікувати хвороби за допомогою народних засобів, замовлянь, обрядів тощо.
2. Перен. Недостатньо кваліфіковано, аматорськи займатися лікуванням, робити щось, намагаючись замінити собою фахівця (у медицині чи іншій галузі).
1. Дія за значенням «знахарувати»; практика лікування хвороб, зняття «порчі» та інших магічних дій за допомогою народних засобів, заговорів, ритуалів, що здійснюється знахарем або знахуркою.
2. Сукупність знань, прийомів і практик, пов’язаних із традиційною народною медициною та магією, що приписуються знахарям.
1. Стосунковий до знахарства, знахарів; властивий знахареві, характерний для нього.
2. Стосунковий до лікування народними засобами, заговорами, обрядами тощо.
1. Система народних знань та практик лікування хвороб за допомогою трав, замовлянь, ритуалів та інших методів, що ґрунтуються на традиційних уявленнях, часто поєднуючи емпіричний досвід із магічними віруваннями.
2. Діяльність знахаря або знахарки; заняття лікуванням людей указаними способами.
3. Переносно: непрофесійна, дилетантська діяльність у якійсь галузі, що нагадує своєю поверхневістю або використанням сумнівних методів практики народних цілителів.
1. Жінка, яка лікує хвороби засобами народної медицини (травами, заговорами, оберегами тощо), часто приписуючи собі надприродні здібності; ворожея, цілителька.
2. Перен. Жінка, яка вміло та швидко лікує, загоює рани, зцілює (фізично або морально).
1. Людина, яка лікує хвороби засобами народної медицини (травами, заговорами, оберегами тощо), що володіє знаннями, переданими переважно усною традицією.
2. Переносно: людина, що має великий досвід, вправність у якійсь справі, тонкий розуміння певних явищ.
1. Стати хабарним, нахабним; набратися нахабства, зухвалості.
2. Розм. Стати зарозумілим, зазнатися через успіх, становище тощо.