Древослів

Словник Української Мови

знахарка

[znɑxɑrkɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Медицина) –

    Жінка, яка лікує хвороби засобами народної медицини (травами, заговорами, оберегами тощо), часто приписуючи собі надприродні здібності; ворожея, цілителька.

  2. (Медицина) –

    Перен. Жінка, яка вміло та швидко лікує, загоює рани, зцілює (фізично або морально).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. знахарка, р. знахарки, д. знахарці, з. знахарку, о. знахаркою, м. знахарці, к. знахарко

Синоніми & Антоніми

Більше записів