1. Стати хабарним, нахабним; набути властивостей, характерних для хама; втратити сором, почуття пристойності.
2. (перен., розм.) Стати грубим, неввічливим, зухвалим у поведінці або висловлюваннях.
-
знахабнілість
Властивість за значенням дієслова “знахабніти”; стан, коли хтось стає хабарним, нахабним, зухвалим, втрачає почуття гідності та поваги до оточуючих.
-
знахабніло
1. (про людину) стало хабарним, нахабним, зухвалим; набуло рис нахабства, втратило сором’язливість і повагу до інших.
2. (переносно, про явище, ставлення тощо) стало грубим, цинічним, зухвалим; деградувало, втратило міру та пристойність.
-
знахабнілий
Який набув ознак хабарства, став хабарним; що відрізняється хабарством, містить у собі хабарство.
Який виявляє ознаки зверхності, зухвалості, нахабства; зухвалий, нахабний.
-
знать
1. Вищий, привілейований прошарок суспільства, що формується з представників родовитих, заможних або титулованих родин, які займають панівне становище в державі; аристократія, шляхта.
2. (перен., збірно) Вища, найбільш впливова частина якоїсь професійної або соціальної групи (наприклад, наукова, фінансова знать).
-
знаттєлюбність
1. Властивість людини, що полягає в прагненні до набуття знань, інтелектуального розвитку та пізнання навколишнього світу; любов до науки, освіченості.
2. (Заст.) Назва філософської концепції або етичного принципу, що вбачає найвище благо та мету життя в пізнанні, мудрості.
-
знаттєлюбний
Який має стосунок до знаттєлюбства, пов’язаний з ним; властивий знаттєлюбцю.
Який прагне до знань, до пізнання; допитливий, цікавий, жадібний до знань.
-
знаття
1. (заст.) Те саме, що знання — сукупність відомостей, пізнань у якійсь галузі; результат пізнання, наука.
2. (діал.) Обізнаність, поінформованість у чомусь; знайомство з чимось.
3. (діал.) Уява, поняття про щось.
-
знатність
1. Високе суспільне становище, привілейованість, що належать до панівного стану; шляхетність, аристократичність.
2. Зібрання представників привілейованих верств суспільства, аристократія, вища знать.
3. Заст. Відомість, популярність, слава (про людину).
-
знатно
1. Дуже добре, чудово, відмінно; так, що викликає схвалення або захоплення.
2. У знач. підсилювального слова: дуже, сильно, значно.
3. Застаріле: шляхетно, вельможно, належним чином (про походження, поведінку).